Та, що вплітає райдугу в життя

За вікном дощ... Що поробиш — осінь. Але я хочу не тієї, дощової, осені, хочу тої, що багряна, тепла, яка пахне димом, яблучним солодким варення і гарячим ароматним чаєм... 

Моя осінь, дійсно, зовсім інша ... Я люблю в ній все: відтінки фарб (коли берізки перефарбовані в охру, а рубіни порозкидувані по горобині та калині) і звуків ( шепіт листя, зойк гілки, яка ламається від вітру); свіжу прохолоду вранці, коли несподівано змінюються всі фарби вдень, коли у тінистому парку стає трохи світліше, бо листя з гілок уже облетіло і стало пурпуровим килимом на землі, коли у височині неба кружляє просинь, коли ...

Пишна осені краса

Ось і забрала золота осінь на журавлиних крилах усі веселощі літа.  Її буйна краса розлилася багряним океаном на оксамиті землі, повисла легкою павутинкою в небесах, стала сірооким ранковим туманом.  Ось вона опустилась до річки, в очерети, щоб посумувати в світанковій тиші, погомоніти про очманіле літо, а вже через мить  понеслася у ліси з попутним вітром, розкидаючи навколо