ЗНО

Фонетика 

Система приголосних фонем


Основною ознакою приголосних звуків є шуми, які вини­кають унаслідок проходження видихуваного повітря через різні перепони, утворювані органами мовлення.


В українській мові є 32 приголосні фонеми. їх розрізня­ють так:





а) за участю тону й шуму: сонорні — тон переважає над шумом: м, в, н, н', л, л', р, р', й («ми винили рій»); дзвінкі — шум переважає над тоном: б, д, д', дз, дз', з, з', дж, ж, r, r («буде гоже ґедзю у джазі»); глухі — склада­ються тільки з шуму: п, ф, т, -т’, ц, ц’, с, с', ч, ш, к, х («усе це кафе «Птах і чаша»);



б)  за місцем перепони на шляху видихуваного повітря:

губні — утворюються зближенням чи зімкненням нижньої губи або з верхньою губою, або з верхніми зубами:

м, в, п, б, ф («мавпа Буф»); зубні — утворюються зближенням чи зімкненням кінчика язика передніми зубами та альвеолами: д, д', т, т', з, з', дз, дз', с, с', ц, ц', л, л', н, н' («де ти з'їси ці лини»); передньопіднебінні — утворюються зближенням відтягнутого назад кінчика язика з твердим піднебінням: р, р', й, дж, ж, ч, ш; задньоротові — задньоязикові г, к, х, що творяться внаслідок активної участі задньої частини слинки язика, та глотковий г;



в) за способом подолання перепони: зімкнеш (проривні) — під час промовляння їх активний і пасивний органи мовлення утворюють зімкнення, шо проривається під натиском видихуваного повітря: м, б, п, н, н', д, д', т, т', г, к; щілинні (фрикативні) — під час вимови їх струмінь видихуваного повітря проходить крізь вузьку щілину: в, ф, л, л', з, з', с, с', г, х; зімкнено-щілинні (африкати) — вимова їх починається із зімкнення і закінчується проходженням видихуваного повітря крізь утворену щілину: дз, дз', ц, ц*, дж, ч. До зімкнено-шілинних слід віднести й звуки р, р', артикуляція яких, як і будь-яких африкатів, починається із зімкнення, яке переходить у щілину; різниця полягає лише в тому, що під час артикуляції звуків р, р' це повторюється 3—4 рази (тому ці звуки називають вібрантами);



і) за підняттям середньої спинки язика до піднебіння: тверді — середня спинка язика не піднімається: м, в, н, л, р, б, д, дз, з, дж, ж, г, г, п, ф, т, ц, с, ч, ш, к, х; м 'які — середня спинка язика піднімається: н', л', р', й, д', дз', з', т-,



г) за характерним шумом: шиплячі: ш, ч^ж, дж («ще їж­джу»); свистячі: с, с', ц, ц', з, з', дз, дз'.



У цілому система приголосних фонем української мови має такий вигляд (з — зімкнені; щ — щілинні; з-щ — зімкнено-щілинні):



За участю тону й шуму
За місцем і способом творення
Губні
Зубні тверді
Зубні м'які
Під­небінні
Задньо-ротові
3.
щ.
3.
з.-щ.

3.
З.-Щ.
щ.
з.-щ.
щ.
3.
 І.
Сонорні
м
в
н
л
н'
л'
р, р'
й
Дзвінкі
б
д
дз
3
д'
дз'
3'
ДЖ
ж
г
г
Глухі
п
ф
т
Ц
с
т'
ц'
с'
ч
ш
к
X


Від місця приголосної фонеми в системі залежать її арти­куляційні й правописні особливості.










Орфографія  


Ненаголошені Е та И в суфіксах


Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом:родимка - родимий, глибина - глибини.

Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає: палець - пальця, хлопець - хлопця, велетень - велетня, липень - липня.


Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна скористуватися аналогією. Напр.: напористий, розкотистий, бо голосистий; в’язальниця, вишивальниця, бо робітниця; довірливий, розсудливий, бо мовчазливий; громадянин, киянин, бо селянин, міщанин та ін.
Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам’ятати деякі закономірності в написанні е та и в суфіксах:

- буква и пишеться у суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників (рушник- рушничок, терлиця- терличка, палиця- паличка);виняток: слово далеч (бо далекий).

- буква е пишеться у суфіксах -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у словах із зменшено-пестливим значенням (рука- рученька, донька- донечка, більший- більшенький, стрічка- стрічечка).
Можливе сплутування ненаголошених суфіксів -ин- і -ен-.

Ненаголошений суфікс -ин(а) пишеться:

- в іменниках жіночого роду (бувальщина, долина, мілина);

- в іменниках чоловічого роду: харків’янин, татарин, росіянин (у множині -инвипадає);

- в присвійних прикметниках (сестрин, бабин, свекрухин).

Суфікс -ен пишеться:

- у дієприкметниках (зачинений, утворений, вражений);

- в іменниках (імена, племена, письмена).

Суфікс -ен(я) пишеться в іменниках середнього роду ІV відміни (зайченя, кошеня, рученята).

Суфікс -енн(я) пишеться в іменниках середнього роду, утворених від дієслів (мислення, попередження, звернення, оголошення).

Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменнкиків середнього роду -ив(о):мереживо, плетиво, печиво.

Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, п’ятеро, вихователь.


Готуємось до зовнішнього незалежного оцінювання

Українська мова
Тестові завдання і відповіді




Таблиця узгодження числівників з іменниками






Класифікація літературних творів


Зображувально-виражальні засоби











Твори до ЗНО-2012 по програмі з української літератури 


Назва розділу
Зміст літературного матеріалу
Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та родинно побутових пісень.
1.     Пісні Марусі Чурай«Віють вітри»«За світ встали козаченьки»
3.     Тематика, образи, зміст народних дум і балад.
2. Давня українська література

1.     «Повість минулих літ»(уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги, про напад хозарів)
3. Література кінця XVIII — початку XX ст.

1.     Іван Котляревський.«Енеїда», «Наталка Полтавка»
2.     Г. Квітка-Основ’яненко.«Маруся»
3.     Тарас Шевченко. «До Основ’яненка», «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля), «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Заповіт», «Мені однаково»
4.     Пантелеймон Куліш. «Чорна рада»
5.     Марко Вовчок.«Максим Гримач»
6.     Іван Нечуй-Левицький.«Кайдашева сім’я»
7.     Панас Мирний«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
8.     Іван Карпенко-Карий.«Хазяїн»,«Мартин Боруля»
9.     Іван Франко.«Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»
4. Література XX ст.
1.     Михайло Коцюбинський.«Тіні забутих предків», «Intermezzo»
2.     Ольга Кобилянська.«Земля»
3.     Леся Українка.«Contra spem spero!», «Лісова пісня»
4.     Василь Стефаник.«Камінний хрест»
5.     Микола Вороний.«Блакитна Панна»
6.     Олександр Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»
7.     Володимир Винниченко.«Момент»
9.     Максим Рильський«Молюсь і вірю…»
10.  Микола Хвильовий. «Я (Романтика)»
11.  Юрій Яновський.«Подвійне коло», «Шаланда в морі»
12.  Володимир Сосюра. «Любіть Україну»
13.  Валер’ян Підмогильний.«Місто»
14.  Остап Вишня.«Моя автобіографія», «Сом»
15.  Микола Куліш.«Мина Мазайло»
16.  Богдан-Ігор Антонич. «Різдво»


Предметні уміння та навички


Учасник ЗНО повинен уміти:
  • Аналізувати літературний твір чи його уривок.
  • Розрізняти види і жанри усної творчості.
  • Розрізняти і називати різновидикалендарно-обрядових пісень. Аналізувати зміст, образи, настрої суспільно-побутових і родинно-побутових пісень.
  • Визначати провідні мотиви історичних пісень, характеризувати образи героїв їх – історичних осіб.
  • Визначати тематику й художні особливості балад і дум, пісень Марусі Чурай.
  • Виділяти у фольклорних твораханафорирефренипостійні епітети,персоніфікацію, символи, гіперболу, визначати їхню художню роль.
Визначати місце і роль митця в літературному процесі.
Знати основні теоретико-літературні поняття:
  • український модернізм і йогоособливості
  • модерністські напрями та течії: імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм;
Знати основні теоретико-літературні поняття:
Вміти пояснювати поняття:
  • «Розстріляне відродження»; 
  • психологізм; 
асоціативність.
Джерело http://cool5school.at.ua/





Зразки формулювання теми власного висловлювання (2012 р.)














5 інновацій ЗНО-2015 



 

Дворівневі тести ЗНО-2015

Статті, які вам сподобаються

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Ratings and Recommendations by outbrain

Дякую, що завітали на мій блог