неділя, 20 листопада 2011 р.

Притча про мудрість




Поки він був маленьким, у нього було тільки Бажання. Воно голосно кричало: "Хочу!". Він підріс і у нього з'явився Обов’язок. Він наполегливо повторював: "Треба!". Він підріс ще й у нього з'явився Страх. Він зловісно шепотів: "Боюся!".
Слідом за Страхом прийшов Сумнів. Він тихо мимрив: "Не так ...". Трохи пізніше прийшла Впевненість. Вона твердо заявляла: "Вперед!". Потім прийшла Шкідливість. Вона хихотіла: "Навпаки!".
І прийшла подружка Шкідливості - Лінь. Вона позіхала і казала:

"Завтра". І кожен раз, коли він збирався щось зробити, з різних куточків душі лунали крики, голоси, шепіт. Він чув всіх і не чув нікого. Він не знав кого слухати, а кого - ні, хто хоче допомогти, а хто -просто поговорити. Він швидко втомлювався і нічого не міг робити. В один момент прийшла Гнучкість, яка могла слухати всіх і давати лише одну ділову пораду.
Іноді Гнучкість говорила як Впевненість,
іноді як Сумнів, іноді як Бажання. Вона щоразу була різною, але кожен раз творила чудеса і приносила користь.
Лише в глибокій старості він зрозумів, що під ім'ям Гнучкості ховалася … МУДРІСТЬ.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Дякую, що завітали на мій блог