«Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову»
У світі існує понад 6800 мов. Більш як 90 відсотків з них мають менше ста тисяч носіїв. Близько 350 мов – менше п’ятдесяти носіїв. Натомість 40 мов – найпопулярніші, ними спілкується близько 66 відсотків населення планети.
Так, китайською володіють 1 млрд. 300 млн. людей; англійська мова – рідна для 354 млн. людей і ще втричі більше володіють нею як другою мовою, іспанською – понад 600 млн., арабською – 370 млн., російською – близько 300 млн. Про безпеку цих мов можна не хвилюватися, а от інші опиняються під загрозою повторити долю еякської мови, яка зникла три роки тому, коли померла Мері Сміт Джоунс – остання жінка, що нею розмовляла. Смерть мови – втрата людством частинки унікальності, оскільки мови – це і є віддзеркалення життя і світу, у якому живе той чи інший народ.
Світлого майбутнього мовам науковці не пророкують. Лінгвісти, що працювали в рамках програми міжнародної організації Worldwatch, дійшли висновку, що до кінця XXI ст. зникне половина з сьогоднішніх мов. «І це ще оптимістичний прогноз», – зауважують вони. За оцінкою Національного географічного товариства Сполучених Штатів, кожні два тижні у світі помирає одна мова. Щоб хоч якось вплинути на цю ситуацію, було створено «Червону книгу мов», у якій мови розділено по категоріях, відповідно до рівня збереженості (Levels of endangerment), тобто шкали із кількох категорій, запропонованої ЮНЕСКО для визначення небезпеки, в якій опинилась та чи інша мова. Існує шість рівнів. Перший – мови, що відмерли після 1500 року; мови, що перебувають на межі зникнення (ними розмовляють кілька десятків людей похилого віку, таких мов – близько 540 – маньчжурська, айнська); мови, що зникають (понад 500: іжорська, кетська), неблагополучні мови (кількість дітей, які ними розмовляють, різко скорочується, таких — більш як 650: комі, ірландська), нестабільні мови (мови, якими хоч і розмовляють люди різного віку, але вони або не мають офіційного статусу, або не престижні, їх близько 610 – білоруська, чукотська,) і благополучні мови. Причому, як зазначають лінгвісти ЮНЕСКО, «зникнення мов спостерігається у всіх регіонах світу і в різних умовах розвитку економіки».
Та не все так погано: мови не лише вмирають, а й мають здатність воскресати. Карнійська мова – одна із кельтських мов, яка свого останнього носія втратила у 1777 р. Через сто років мова воскресла і дожила до сьогодні (нині нею розмовляють близько двох тисяч людей). Ще показовіший приклад – історія івриту. Ще сто років тому ним ніхто не розмовляв. Існувала лише писемна форма, якою користувалися під час іудейських богослужінь. Та з виникненням у 1948 р. Ізраїлю іврит отримав статус державної мови. Тепер ним користуються понад п’ять мільйонів ізраїльтян. Престиж та популярність цієї мови зростає з кожним роком.
Щоб врятувати ту чи іншу мову, потрібен системний підхід, переконані лінгвісти. По-перше, це інтерес знизу: люди повинні бути зацікавлені у збереженні своєї мови. По-друге, інтерес згори: державна і міжнародна підтримка. Потрібно запровадити мову в освітню систему, піднести її престиж, заохочувати використовувати мову в літературі, бо, як казала Ліна Костенко, «нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».
Джерело тут
Джерело тут
Немає коментарів:
Дописати коментар