Особливістю цього конкурсу стало те, що усі есе повинні були складатися зі 160 слів, що символізувало річницю уродин Івана Франка.
Текс есе, яке визнали найкращим.
«Я з тої раси, що карку не гне!»
«Я живий! Я ще не вмер! Сто літ тому бренне тіло стало духом, що „рве до бою“! Духом, що досі витає над
Україною! Я завжди був з Вами! Я з Вами вийшов на Майдан! Я змітав з облич нашого люду тінь страху, змивав покору, випалював вогнем надії рабське тавро! Я дивився безстрашно у вічі катів! Я стояв щитом перед видимою смертю! Я ні на п’ядь не відступив своєї території, я кував крицю серця новітніх Мойсеїв та підтримував багаття у їхніх очах!
Україною! Я завжди був з Вами! Я з Вами вийшов на Майдан! Я змітав з облич нашого люду тінь страху, змивав покору, випалював вогнем надії рабське тавро! Я дивився безстрашно у вічі катів! Я стояв щитом перед видимою смертю! Я ні на п’ядь не відступив своєї території, я кував крицю серця новітніх Мойсеїв та підтримував багаття у їхніх очах!
Я на собі виносив тіла з аркану пекла, я на раменах колихав труни і сам лягав у них! Я лупав скалу відчуження! Я засівав своїми кістками поля Донбасу, поливав своєю кров’ю братські могили та висів на безіменних хрестах. Я своїм тілом захищав українську землю від наступу „багна гнилого між країв Європи“. І лиш тоді Ви мене впізнали, бо я — один з-поміж Вас, бо, як і Ви, я „з тої раси, що карку не гне“! Бо я — Ваш... Іван Франко!»
ГалинаЯценко,
доцент факультету журналістики
Львівського національного університету
ім. І. Франка
доцент факультету журналістики
Львівського національного університету
ім. І. Франка
Немає коментарів:
Дописати коментар