Поїздка в Тустань: як це було

Сьогодні ми їздили на екскурсію в Тустань — наскельне місто-фортецю. Колись це був важливий оборонний і митний пункт: тут «брали мито від купців, котрі йшли горами, минаючи Дрогобич». Фортеця жодного разу не була взята монголо-татарськими ордами і, хоч проіснувала в дереві з ІХ до XIII, в другій половині XIII ст. була побудована з каменю — стала
п’ятиповерховою. Ще і сьогодні бачимо дивні пази у скелях: колись давно будівничі, споруджуючи неприступну дерев’яну фортецю на скелях, довбали в камені пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Дерева давно нема, а сліди на камені збереглися...

І ось наша подорож почалася!

Шлях був далекий, тому багато хто, сівши в автобус, або просто відпочивав, або слухав музику чи робив селфі)

На небі були дуже красиві хмари, погода чудова!

І ось ми приїхали в Тустань! Там нас зустрів прекрасний карпатський краєвид, величний Сад каменів — чудернацькі кам’яні споруди — «Тустанські казки».

Потім ми пішли на екскурсію ...

Екскурсовод розповідала нам про колишню фортецю, про Соляний шлях, про...

Ми не тільки уважно слухали і записували почуту інформацію, а навіть перевіряли її))

 

А дехто не упустив можливості сфотографуватися і тут)

Потім екскурсовод повела нас на подвір'я фортеці: треба було подолати не одну сходинку...

Скільки неймовірних історій, скільки вражень і емоцій!!!

До речі, багато скам’янілостей нагадувало обриси людського обличчя — усе було таким величним, грізним — все це громаддя нависало над тобою, стежило за тобою, і здавалося, наче то були не скелі, а якийсь суцільний суворий Сторож, який беззастережно пильнує свої карпатські землі, свою дідизну, своє обійстя...

  

Після завершення екскурсії ми повернулися на галявину, Поки наші мами шукали гарну місцину для пікніка, ми робили так...

... і ще так...

і навіть так)

 

Скоро нас покликали. Це була пречудова місцина: тут можна було і побігати, і пограти, і повеселитися,  і, звичайно ж, розпалити багаття, смажити смаколики, бо поїсти - то святе)!!!

Відпочивали всі!

Переповнені враженнями, ми почали збиратися додому: сіли в автобус і поїхали до Львова.

— Сподобалося?

— Шалено!

— Ще їздитимемо?

— З величезною радістю!

По дорозі додому ми обмінювалися враженнями про екскурсію. Всім дуже сподобалася поїздка в Тустань! Велике спасибі п. Мар’яні, п. Ірині, п. Олені за те, що організувала таку чудову поїздку! І спасибі нашим батькам, які зробили такий чудовий подарунок!