Кришталь моєї мови дорогої

21 лютого кожного року все прогресивне людство планети відзначає Міжнародний день рідної мови.

Як море починається з річки, так українське слово — з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Іваном Нечуєм-Левицьким,
Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

Сучасний світ знає, що державність мови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни. Вперше цю дату було визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року в Парижі, і яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти і культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави. В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до рідного народу, народності, нації. Рідне слово — ніжне, як доторк маминої руки, трепетне, як погляд закоханих, могутнє, як буревій.