субота, 2 лютого 2013 р.

Солов’їна, барвінкова...

 Кожна людина обирає собi мову, якою спiлкується. Інколи їх може бути кiлька, але рiдною буває лише одна; найпотаємнiшi думки довiряють тій, що серцю мила.

Немає такого письменника, який би не висловив своєï любовi до рідної мови, який би не вболiвав за ïï долю. Мiльйони
слiв, а кожен письменник повинен вибрати своï, створити свою, власну, комбiнацiю, яку ще нiхто не сказав.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання...

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання...

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
(Володимир Сосюра)

2 коментарі:

Статті, які вам сподобаються

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Ratings and Recommendations by outbrain

Дякую, що завітали на мій блог