неділю, 19 лютого 2012 р.

Міжнародний День рідної мови


Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято. До календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році, і в Україні воно також почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало.
    21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід  для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні.

Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми.
Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче  б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.



Сьогодні відомо 6000 різновидів мов, половина з них перебуває під загрозою зникнення. З періодичністю в 2 тижні, світ позбавляється однієї мови. У зоні особливого ризику знаходяться мови народів Північної та Південної Америки, Південно-Східної Азії, Океанії і Африки. ЮНЕСКО вважає, що, принаймні, 15 мов в Україні можуть зникнути. Як приклад, наводяться караїмська, кримськотатарська, урумська, русинська мови.
   Небезпечно не те, що населення перестає розмовляти рідною мовою, лякає втрата культурної спадщини - пісень, легенд, приказок ...
    Причиною «смерті» стають війни, депортації, змішування мов і, більшою мірою, глобалізація. Реалії сучасного суспільства диктують верховенство світових мов (наприклад, англійська мова).





Утвердивши в Україні мову, ми збережемося як європейська держава та піднімемо в кожного українця  дух національної свідомості та гідності.

1 коментар:

  1. Шановна Валентино Вікторівно!
    Щиро вдячна Вам за увагу та за передану естафету. Не перестаю Вами захоплюватися: Ви - з далекого Нижньовартовська, але згадали про Україну...
    Із задоволенням переймаю від Вас естафету, а Вашому блогу і Вам бажаю процвітання та благополуччя.

    ВідповістиВидалити

Дякую, що завітали на мій блог