Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято. До календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році, і в Україні воно також почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні.
Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б'є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.
Сьогодні відомо 6000 різновидів мов, половина з них перебуває під загрозою зникнення. З періодичністю в 2 тижні, світ позбавляється однієї мови. У зоні особливого ризику знаходяться мови народів Північної та Південної Америки, Південно-Східної Азії, Океанії і Африки. ЮНЕСКО вважає, що, принаймні, 15 мов в Україні можуть зникнути. Як приклад, наводяться караїмська, кримськотатарська, урумська, русинська мови.
Небезпечно не те, що населення перестає розмовляти рідною мовою, лякає втрата культурної спадщини - пісень, легенд, приказок ...
Причиною «смерті» стають війни, депортації, змішування мов і, більшою мірою, глобалізація. Реалії сучасного суспільства диктують верховенство світових мов (наприклад, англійська мова).
Утвердивши в Україні мову, ми збережемося як європейська держава та піднімемо в кожного українця дух національної свідомості та гідності.
Шановна Валентино Вікторівно!
ВідповістиВидалитиЩиро вдячна Вам за увагу та за передану естафету. Не перестаю Вами захоплюватися: Ви - з далекого Нижньовартовська, але згадали про Україну...
Із задоволенням переймаю від Вас естафету, а Вашому блогу і Вам бажаю процвітання та благополуччя.