Українська мова, не втомлюються нагадувати філологи, одна з найбагатших у світі.
Тож, знаючи все її лексичне багатство і дотримуючись літературних норм, нею можна висловити і складну абстрактну думку, і вишуканий мистецький задум, тобто легко і невимушено спілкуватися в будь-якому товаристві чи писати на будь-яку тему. Однак, як не прикро, ми здебільшого або банально не знаємо цих норм, або ігноруємо їх у повсякденному побутовому мовленні. Щоб нагадати їх читачам і допомогти краще засвоїти, періодично подаватимемо невеликі добірки слів, у вимові і написанні яких найчастіше трапляються помилки.
ПРАВИЛЬНО НЕПРАВИЛЬНО
Блюдо (частина стол. сервізу) блюдо (страва)
Брати участь приймати участь
Виняток виключення
Витяг (з протоколу) виписка
Висновок заключення
Відвертати (увагу) відволікати
Відриватися (від читання) відволікатися
Виторг виручка
Голитися бритися
Гортати (книжку) листати
Запобігати (хворобі, злочину) попереджувати
Збігатися співпадати
Зіткнутися стикнутися
Змушувати заставляти
Знедолений обездолений
Знекровлений обезкровлений
Знижка (стос. ціни) скидка
З усякого погляду, зусібіч в усіх відношеннях
Листування переписка
На замовлення по замовленню
Нацьковувати (собаку, напр.) натравляти
Пільги льготи
Позавчора післявчора
Розпалювати (вогонь) розводити
Розлучатися розводитися
Схуднути похудати
Складати (автобус) збирати
Ставитися відноситися
Становити (напр., відсоток
від певного числа) складати
Увічнити (пам’ять) увіковічнити
Умебльовувати (квартиру) обставляти
Удавати прикидатися
Утікач біженець
Частка (цілого) доля
Численний багаточисельний
Є у людини зброя,і зветься вона словом,
ВідповістиВидалитиМожна нею вбити ворога наповал,
А можна проспівати мамину колискову,
Повну мелодій сонця й веселкових октав.
Є в українця серце,і звати його-Мова.
Кожний колонізатор кліщами його виривав,
Та завжди воно оживало і цвіло калиново,
Хто його ницо торкався,безслідно з землі зникав.
Сьогодні знову нависли хмари над рідним словом,
Знову воно на заваді тим,хто сичить,як шакал,
Знову на його оборону стало українство здорове,
Хоч дуже багато тих,хто скраю байдуже стояв.
Ніколи,ніколи,ніколи не схоче українець чужого,
На нічию мову і в сні він не зазіхав,
Хотів,щоб шанували його державне слово,
Щоб на своїй землі чужим не розмовляв.
8 липня 2012 р.
Прекрасно і, водночас, сильно. Дякую.
ВідповістиВидалити