У неділю, 12 червня, греко-католики й православні відзначають одне з найбільших свят у році – Зіслання Святого Духа, або П’ятдесятницю, бо воно припадає на п’ятдесятий день після Пасхи. У понеділок, 13 червня, – празник Святого Духа. У народі ці свята називають Зеленими. Вони символізують остаточний прихід літа.
Апостоли і перші християни як Пасху, так і П’ятдесятницю перейняли від Старого Завіту. Свою назву празник має від 50-го дня від початку жнив. За приписом закону, з усіх-усюд до Єрусалима приходили євреї, щоб подякувати Богові за земні плоди та скласти з них у храмі пожертву. Пізніше до празника П’ятдесятниці як свята жнив додався ще й історичний мотив: річниця надання Мойсею Закону Божого на горі на 50-й день після виходу з Єгипту.
Головний мотив святкування П’ятдесятниці для новозавітної Церкви – це подія зіслання Святого Духа на апостолів. Звідси й ще одна назва свята. Східна Церква з давніх-давен має звичай наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які до нього причетні, тому у понеділок вшановують Святого Духа – як третю особу Божу.
Як всі інші свята наших пращурів, Зелені свята базувалися на хліборобських традиціях сонячного циклу. Але, окрім культу Сонця і культу померлих предків, в основі Зелених свят лежав культ дерев і квітів. Можливо, тисячолітня традиція прикрашати житло на Зелені свята зеленим віттям і була пов’язана з давнім культом і святом дерев.
Зелений тиждень у наших предків розпочинався з четверга – дівчата йшли в ліс або на поля і там «завивали вінки на всі святки», співаючи при цьому відповідних пісень. Вінки плели з чебрецю, волошок, конвалії, незабудок, інколи вплітали у них і полин. Після завивання вінків дівчата поверталися у село і обв’язували ними березу. У день Трійці, в неділю, йшли до цієї берези, щоб вінки відв’язати. Кожна розглядала свій. Якщо вінок залишався свіжим, його власниця була переконана, що буде щаслива, якщо ж зів’ялий – ні.
Напередодні Зеленої неділі, у суботу, яка називається клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Їх встромляли у стріху, ворота, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмом, лепехою. Вважалося, що зелень відганяє русалок і нечисту силу.
Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи у полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків – ігорного дуба чи явора, тобто довгої жердини, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками.
Немає коментарів:
Дописати коментар