Сьгодні, 19 березня, Ліна Костенко святкує своє 85-річчя!
«Здавалося б, це так просто — бути собою. Щодня, щороку, все життя... Не зраджувати собі, не продаватися, не піддаватися спокусам, які лукаво обступають тебе зусібіч.
Це дуже просто. Треба тільки (тільки!) дорожити своєю внутрішньою свободою, пам’ятаючи: схибиш у малому — втратиш у великому. Надто якщо ти — поет, митець. Ліна
Костенко не раз поверталася у своїй поезії до цієї думки.
Поезія Ліни Костенко здатна "прищеплювати" дух свободи. Вона нагадує про СПРАВЖНЄ
і ВІЧНЕ в цьому нашому дивному житті — про совість, милосердя, любов... Про вічний поєдинок добра і зла... Про потребу вибудовувати себе — щодня, щороку, все життя. Якщо, звісно, ти хочеш бути Особистістю і не хочеш, за Шевченком, "гнилою колодою по світу валятись"...
і ВІЧНЕ в цьому нашому дивному житті — про совість, милосердя, любов... Про вічний поєдинок добра і зла... Про потребу вибудовувати себе — щодня, щороку, все життя. Якщо, звісно, ти хочеш бути Особистістю і не хочеш, за Шевченком, "гнилою колодою по світу валятись"...
Присутність Ліни Костенко серед нас, сущих серед тривог, що стають незмірними, відчуваєш постійно — і тоді, коли вона говорить, і тоді, коли мовчить.
Вона — Особистість. Може, саме тому навіть її мовчання буває красномовнішим за слова.
Сьогодні у Ліни Василівни — день народження. Гадаю, найкращий спосіб привітати поетесу — розгорнути томик її віршів, і тим самим залишитися з нею наодинці...»,— пише Володимир Панченко.
Подаруй мені, доле, у вікнах
березу.
Хай спочине душа в оберегах
беріз.
Я прийшла у цей світ, щоб
пройти обережно,
не завдавши нікому ні смутку,
ні сліз.
А натомість я мушу. Усе щось
я мушу.
Бог посіяв мене у жорстокі
ґрунти.
Тут не можна пройти,
не поранивши душу.
Тут свобода не сходить, тут
сходять хрести.
Ліна Костенко
Немає коментарів:
Дописати коментар