Свято Водохреща або ж Богоявлення Господнє

        Сонце сходить з гір Лівану,
        Сяє сріблом в краплях рос.
       Йде Спаситель до Йордану,
       До Предтечі сам Христос.
       Грай пісню, Йордане,
       Радуйся, Йоане,
       Предтече Христа.

Луною проноситься над світом, бо незабаром відзначатимемо свято Водохреща або ж Богоявлення Господнє. Ще з найдавніших часів традиційно це дійство відбувалось на річці чи ставку, де ще за тиждень до свята громада вирізає величезний хрест з льоду, обливає його буряковим соком (для кольору), поряд будує престол і прикрашає ялиновими та сосновими
гілками. А на саме Водохреща збираються там усією громадою після служби для освячення води, у цілющі властивості якої вірили здавна і які науково доведені сьогодні.

Освячену воду смакували, потім нею змочували очі –”щоб добре бачили”, вуха – “щоб чули тільки добрі слова та вісті”, лоба – “щоб мудрішим бути”. Про добробут міркував господар, окроплюючи нею свою оселю, про щастя мріяла красуня, ковтаючи цілющу водицю. Нею обтирали дітей, “щоб здоровими були, як вода”, лікувалися від різних хвороб. У кожній хаті впродовж року обов’язково стоїть під образами освячена йорданська вода.

А ще в ці дні лунають Україною щедрівки. Якщо у різдвяних колядках душа людини цілковито звернена до Господа, творить Йому хвалу, то, починаючи від Старого нового року і до Йордану, Україна щедро величає піснею людину, її працьовитість, честь, порядність та милосердя. Впродовж усього святкування щедрівки супроводжують ігри, забави, веселощі. Вони ж вищедровують гаразди і неземні блага господареві, господині, їхнім дітям та онукам. То ж хай і в цей день у наших родинах загостить, щастя, здоров’я, достаток, а щедрівники приносять нам радість і закликають Боже благословення в оселю.

   За матеріалами  Л. Горготи.