Дивоцвіт України

У ‪цей день‬, 145 років тому, у 1871 році народилася Лариса Петрівна Косач — майбутня Леся Українка.

Чого може нас навчити сьогодні Леся? По-перше, бути рабом — це найбільша ницість, найглибша моральна прірва, це — вирок, без надії, людині й нації в цілому. (Так, Леся закликала: «Без надії таки сподіватись!» — але це були слова абсолютно внутрішньо вільної людини, до рабів вони не мають жодного стосунку).

По-друге, «хто звільниться сам — той вільним буде; як звільнить хтось кого — в неволю забере». Свобода
виборюється (не декларується!) лише власними силами.

Леся Українка писала у жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та інших.

Ларисі Петрівні доля відвела лише 42 роки життя. Але про таких людей важко сказати «була...». Знамените гасло Майдану Гідності «Рабів до раю не пускають» є, поза сумнівом, Лесиним за своїм духом.