середа, 6 травня 2015 р.

Святий Юрій – захисник та охоронець Львова


Сьогодні, 6 травня, Львів відзначає свято свого покровителя — великомученика і побідоносця Святого Юрія — покровителя козаків, бо ж він святий-лицар. Навіть Хортиця колись мала назву острова Св. Юрія.

З особливою пошаною це свято відзначають львів’яни, адже св. Юрій — покровитель нашого міста. У Львові є три храми, присвячені цьому святому: Архикатедральний собор св. Юра УГКЦ, Свято-Георгіївський кафедральний храм УПЦ, а також храм Великомученика Георгія Побідоносця УПЦ КП.


За легендами, святий Юрій був старшиною у війську римського імператора Діоклетіана, помер за віру мученицькою смертю у 304 році. За однією з легенд йому вдалось одним ударом списа вбити дракона, котрого не змогло до того здолати ціле військо. Розповіді про перемогу Юрія над змієм символічні, бо це порятунок церкви, перемога над нечистим. Він є патроном пластунів, скаутів, лицарів, безплідних жінок. Охороняє людей від страшних інфекційних хворіб.

Легенда розказує, що з давніх-давен мешкав у Львові змій. Ще у рукописі Мартина Груневега написано, що коли князь Лев готував місце для будівництва Високого Замку, його слуги натрапили на страшного дракона. Князь знищив того жахливого змія, а на горі, де було його лігво, наказав збудувати церкву на честь святого Юрія, оскільки той також вбив подібного змія. Далі Груневег вказує: недалеко від церкви показують в скалі печеру вищезгаданого дракона, яку називають Змієвою ямою. Про печеру, яка мала бути колись помешканням Змія, є відомості і в інших джерелах. Відомий український історик В. Січинський пише, що близько 1765 р. єпископ Лев Шептицький наказав замурувати печеру і при ній побудувати кузню. Цю печеру називали «печерою Василиска». Василиск — казковий жахливий потвір, різновид Змія. Печери, в якій мешкав Львівський Змій, тепер вже нема. Нема і скелі, в якій вона колись була. Ось така легенда побутує у Львові. Але це одна з багатьох легенд стародавнього Львова. Їх можна розказувати годинами. Як сказав колись Михайло Грушевський: «Львів — вже легенда».

Нині собор є центром ряду споруд, які являють собою цілісний закінчений ансамбль. Церква височить на штучній терасі. План її — хрестовий, над центральними склепіннями піднімається широка чотиригранна башта, увінчана куполом. Аттик фасаду завершується монументальною скульптурою святого Юра на коні. Собор прикрашений багатими балюстрадами, аттиками, вазами, капітелями, ліхтарями, скульптурами. Ці прикраси мають рококовий характер і відзначаються високою майстерністю виконання.

А ще кажуть, що ще сто років тому це свято було особливо популярним. Його символіка — пробудження неба й землі, які віщують майбутній врожай і добробут. Кажуть, що «святий Юрій відмикає небо і землю». Цього дня селяни обходили поля з молебнями і закликали дощ. Дівчата плели вінки із зеленого жита, святили їх у церкві, а коли йшли на поле хресним ходом, клали на хоругви — щоб жито родило. Після відправ на полях влаштовували святочні трапези. Чоловіки їздили на конях — як святий Юрій.

За повір’ями, роса на Юрія мала цілющу силу. Нею спершу вмивалися, а потім виганяли худобу — щоб очищалася від усього злого. Супроводжували на пасовища її освяченими вербовими гілочками. У деяких місцевостях України коровам чіпляли на голови вінки з польових квітів і посипали їх маком. Великомученик Юрій вважається також охоронцем бджіл і диких звірів.

За народними прикметами, якщо на Юрія буде мороз, то рясно вродить овес, якщо падатиме дощ — «рік буде легким на худобу». Хто посадить у цей день редьку, вродить як кулак.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Статті, які вам сподобаються

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Ratings and Recommendations by outbrain

Дякую, що завітали на мій блог