понеділок, 28 жовтня 2013 р.

Мово рідна! Скарбе мій єдиний... (С. Плачинда)

Мова — то неоціненний дар божий, даний людині. Вона супроводжує нас від самого народження, без неї не обійтися у щоденній практиці спілкування. І навіть коли ми думаємо, то в пам’яті відтворюємо відомі нам слова і фрази. Власні думки формулюємо і передаємо за допомогою мови. Світ пізнаємо через мову, бо в ній нако­пичено життєвий досвід попередніх поколінь. Через мову ми впливаємо на емоції та почуття людей, формуємо їхні естетичні смаки.

Саме про мову та її поціновувачів-шанувальників говорили ми з журналісткою  програми "СеместрАнною Дубацькою-Кулик.




(ЛОДТРК — Львівська обласна державна телерадіокомпанія) 

1 коментар:

  1. Чудові слова написані вище. Нажаль,багато людей цькують нашу мову,але потрібно не здаватися і боротися до кінця за наше слово.
    "Мово рідна,слово рідне - хто вас забуває,той у грудях не серденько,а лиш камінь має..." ще у першому класі вчили)

    ВідповістиВидалити

Дякую, що завітали на мій блог